Що таке технічні умови – в чому відмінність ДСТУ і ТУ від ГОСТу?
Сьогодні на упаковці кожного виробленого товару обов’язково має бути присутня напис про те, за якими нормативними документами він був проведений. Це необхідно для того, щоб, по-перше, мати можливість контролювати якість продукції і, по-друге, регулювати вимоги до неї.
У світі існує досить велика кількість міжнародних, європейських та державних стандартів якості, що стосуються в основному продуктової групи. Адже насправді параметрів для стандартизації продуктів харчування існує величезна безліч. Це і вимоги до відсотку вологості, і кількість вітамінів, жирів, вуглеводів, і відсоток вмісту масової частки основних інгредієнтів, і так далі (крім усього іншого необхідно регулювати рівень радіонуклідів, солей, важких металів, пестицидів, токсинів та інших показників).
Але стандарт є стандарт і відповідність якості продукції, чітко встановленим нормам є обов’язковою умовою для будь-якого виробника.
Що таке ДСТУ?
ДСТУ (Державний стандарт України) існує з 1993 року. Частина нормативів ДСТУ була прийнята на основі ГОСТу або міжнародно-правових актів, частина видозмінена або виключена з переліку (наприклад, були змінені категорії товарів, раніше позначені як обов’язкові до сертифікації).
Значна частина ДСТУ досі не затверджена, тому дуже часто суб’єкти підприємницької діяльності змушені користуватися мають юридичну силу міжнародних стандартів або ГОСТ, про що згадувалося вище.
Що таке технічні умови?
Кожен з нас не раз помічав барвисті рекламні упаковки товарів, на яких красується загадкова абревіатура «ТУ» (технічні умови). Це і є, «власні» або «авторські» стандарти якості, які розробляють, а потім реєструють багато дрібних і великих виробників різних галузей промисловості і сфери послуг. Незважаючи на наявність величезної бази узгоджених державних стандартів (ДСТУ), виробники України також мають можливість, і необхідність, при виготовленні своєї продукції керуватися вимогами і параметрами, заданими і описаними в ТУ, які підприємства розробили самостійно. Технічні умови розробляють на продукти харчування, іграшки, одяг, машинобудівну продукцію і багато іншого. На жаль, далеко не всі працюють по-чесному.
На жаль, відсутність контролю над дотриманням єдиного стандарту якості призвело до використання у виробництві свідомо низькопробних, шкідливих і навіть небезпечних для здоров’я людини компонентів (рослинних жирів, замінників смаків, консервантів, барвників і так далі).
Формально до виробника не причепитися, адже він справив продукт за власним «ТУ», і має на це повне право. Але, як найчастіше буває, привабливі рекламні написи на упаковках не відповідають дійсності і насправді змушують споживача купувати продукт за допомогою прямого або неявного обману. Такі реалії.
Що таке ГОСТ?
Що являє собою ГОСТ, більшість з нас добре пам’ятають ще з дитинства, оскільки державний стандарт був довгий час (перші ГОСТи були затверджені ще в далекому 1940 рік) основним показником якості продуктів в Радянському Союзі і дотримання затверджених нормативів контролювалося на рівні держави. Всі без винятку виробники були зобов’язані дотримуватися затверджені стандарти якості, а в разі виявлення невідповідностей строго каралися.
Зате купуючи за радянських часів звичайну пачку вершкового масла, ми могли бути на сто відсотків упевнені, що в ній немає транс-жирів, генетично модифікованих продуктів та інших речовин, які могли мати негативний вплив на організм людини.
В СРСР підприємства харчової промисловості не змінювали м’ясо соєю і не використовували в якості інгредієнтів шкідливі хімічні добавки. Виробники строго дотримувалися всі обов’язкові технологічні процеси і нормативи, тому згущене молоко було дійсно вироблено на натуральному молоці, а основу ковбаси становило м’ясо, а не крохмаль або соя.
У Радянському Союзі розробка державних стандартів здійснювалася на строго науковій основі, нею займалися інститути харчової промисловості, лабораторії, експерти та спеціальні відомства. Всі продукти харчування повинні були виготовлятися по строго певній рецептурі і з чітким дотриманням масової частки всіх необхідних компонентів.
Для кожного сорту існували свої стандарти якості, які чітко витримувалися. Якщо, наприклад, на упаковці виробленої банки тушонки по ГОСТу вказувалося, що вміст м’яса в ній становить не менше вісімдесяти семи відсотків, то будьте впевнені, що так воно і було, і це стосувалося виробництва абсолютно всіх продуктів харчування: масла, ковбас, сметани , консервів та інших товарів.
Розпад СРСР призвів до глобальних змін у всіх сферах життєдіяльності радянських людей, і звичайно не міг не торкнутися сфери стандартизації та якості готової продукції.
В даний час ГОСТ і раніше є стандартом, який регулює категорії виконання норм в країнах СНД (Співдружність незалежних держав) і регламентується міжнародним радою по стандартизації, метрології та сертифікації (МДР). ГОСТ досі визнаний і виконується багатьма країнами колишнього Радянського Союзу, наприклад Білоруссю, Грузією, Україною, Молдовою, Росією, Таджикистаном та іншими країнами СНД. Проте, практично всі країни, які вийшли з СРСР (і Україна, в тому числі) давно відмовилися від використання застарілого ГОСТу всередині своєї державної системи, тому розробили і впровадили власні національні стандарти.
В даний час нормативи ГОСТ в Україні не є обов’язковими і з цієї причини всередині держави не використовуються.
Як показує практика, навіть нормативи ДСТУ сьогодні не гарантують, що придбаний вами продукт був проведений чітко по заданим стандартам і з дотриманням всіх необхідних технологічних процесів. Адже за даними експертів в Україні близько дев’яноста (!) Відсотків знаходиться на полицях продукції, є найчистішим фальсифікатом.
При цьому система контролю над дотриманням виробниками належних стандартів якості є нездоровою і шкідливої, оскільки служби, покликані стежити за виконанням стандартів не просто не діють, ніяк не реагуючи на численні скарги споживачів, але часто свідомо покривають злочинну діяльність виробників.
Таким чином, на сьогодні в Україні виробник продукції має вибір нормативної документації, і сам вирішує, якими документами керуватися для опису характеристик і вимог до продукції, що випускається. ДСТУ або технічні умови в маркуванні товару не є критерієм якості – останнє слово завжди за споживачем, який вибирає між якістю і кількістю.