З 1 січня 2018 року державна система сертифікації в Україні припинила своє існування, поступово скорочувався перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації , поки в ньому не залишилося самої продукції. У виробників і імпортерів виникає питання – який документ краще використовувати для підтвердження якості продукції – сертифікат відповідності або декларація про відповідність?

Відповідно до прийнятого Україною курсом на євроінтеграцію здійснюється перехід від обов’язкової сертифікації продукції в системі УкрСЕПРО до добровільної сертифікації та підтвердження відповідності продукції технічним регламентам.

В даний час оцінки відповідності підлягають іграшки, миючі речовини, електропобутова продукція, електричне, механічне, медичне обладнання, і інша продукція, використання якої може бути небезпечно для людини і навколишнього середовища, і на цю продукцію поширюються технічні регламенти , яких налічується понад 50.

У разі, якщо імпортер або виробник хоче підтвердити якість посуду, або акумуляторів, наприклад, – необхідно отримати добровільний сертифікат відповідності, оскільки немає технічних регламентів, що визначають вимоги безпеки до даної продукції.

Принциповою відмінністю декларації від сертифіката є те, що при декларуванні відповідності виробник (імпортер) або уповноважена ним особа (а не орган по сертифікації) під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам.

Декларація про відповідність може бути складена в довільній формі, але з огляду на, що для підтвердження відповідності техрегламенту необхідно проводити випробування продукції, часто декларації видають і реєструють акредитовані органи сертифікації на підставі протоколу випробувань під відповідальність заявника.

На харчову продукцію видаються тільки сертифікати відповідності або протоколи випробувань, а також поширюється техрегламент щодо правил маркування харчових продуктів .

Отже, і сертифікат відповідності , і декларація про відповідність технічним регламентам мають однакову юридичну силу в питанні підтвердження якості та безпеки продукції, і в більшості випадків їх видає один орган сертифікації. Необхідно тільки дотримуватися актуальних нормативних і законодавчих вимог до якості і безпеки продукції та методам їх контролю.